20 років тому, 24 січня 1992 року, Франція та Україна підписали Міжурядовий протокол про встановлення дипломатичних відносин. 20-та річниця цієї дати є доброю нагодою, аби підбити підсумки того, що було зроблено двома нашими країнами, і того, що можливо зробити найближчим часом у нашій двосторонній співпраці.

Пройдено значний шлях: дійсно, наші країни мусили розпочинати практично з нуля, спочатку з пошуку та визначення сфер, що становлять взаємний інтерес, аби прийти сьогодні до різноманітного прагматичного співробітництва та привілейованого партнерства. Початковий етап характеризувався певною обережністю та вичікувальною позицією Франції по відношенню до нової держави, яка часто сприймалася як регіон Росії крізь призму кліше та стереотипів, проте сьогодні це вже не так.

20 років потому Франція усвідомлює потенціал України у двосторонньому, багатосторонньому та регіональному плані, її місце та роль у системі політичних та економічних координат європейського континенту.

Я із задоволенням констатую існування на сьогодні регулярного та системного політичного діалогу між нашими країнами, про що свідчать, за останній час, офіційний візит Президента України В.Януковича до Парижа у жовтні 2010 року, під час якого Президент Н.Саркозі підкреслив наявність всіх підстав для переведення наших відносин на рівень стратегічного партнерства, а також візит Прем’єр-міністра Ф.Фійона до України у квітні 2011 року з метою співголовування на Міжнародній конференції зі збору коштів на реалізацію Чорнобильських проектів. Ми цінуємо активну позицію Франції щодо мобілізації міжнародної спільноти для фінансування будівництва нового саркофагу над ушкодженим реактором. До речі, я хотів би нагадати, що Франція сама внесла 47 млн. євро на реалізацію цього проекту.

Франція була серед перших держав, які усвідомили необхідність і важливість наближення України до Європейського Союзу. Саме під час французького головування у ЄС у 2008 році було розпочато переговори щодо Угоди про асоціацію, яка вже готова до парафування та підписання.

Однак, традиційно для Франції, інтенсивність політичного діалогу визначається, насамперед, економічними цілями. І хоча ще далеко до можливого рівня торговельних обмінів між нашими країнами, можна говорити про вражаючий розвиток на цьому напрямку: протягом десяти останніх років французькі інвестиції зросли з 24 млн. до 2,223 млрд. доларів, а обсяг зовнішньої двосторонньої торгівлі збільшився з 446 млн. до 2,1 млрд. доларів. Сьогодні в Україні працюють понад 300 французьких підприємств, а Франція займає 7 місце за обсягом інвестицій в українську економіку.

Ці цифри свідчать про геополітичні та економічні переорієнтації України, яка у 2000-х роках почала відходити від закритої економічної системи колишнього СРСР та повертатися до європейського ринку, де Франція займає одну з центральних позицій.

Створення поглибленої та всеохоплюючої зони вільної торгівлі з ЄС, передбачене Угодою про асоціацію, логічно вписується у цю переорієнтацію України. Економічна інтеграція моєї країни до європейського ринку становитиме, з одного боку, виклик для деяких галузей французької економіки, зокрема, сільського господарства, але з іншого боку, створить сприятливі умови для іноземних інвесторів, які матимуть доступ, наприклад, до сільськогосподарських ресурсів та інфраструктурного потенціалу України. Відтак, це дозволить розвивати надійне й тривале партнерство, що сприятиме, до того ж, людським обмінам.

Добре відомо, що Україна має всі необхідні козирі, аби стати виробничим та промисловим центром Східної Європи. Співробітництво з західними економіками, серед яких Франція відіграє ключову роль, є одним з основних завдань для реалізації цієї стратегії. Оскільки Франція та Україна мають потребу у нових ринках для збільшення обсягів зовнішньої торгівлі, обидві країни зацікавлені у подальшому розвитку спільних проектів у сферах будівництва інфраструктури, виробництва сільськогосподарської продукції, інноваційної промисловості та високих технологій.

Я переконаний, що суттєва активізація економічної співпраці між Україною та Францією у короткостроковій перспективі цілком вірогідна й можлива. Це могло б відбуватися у два етапи. Насамперед, необхідно збільшити обсяг двосторонньої торгівлі, після чого було б доцільно запровадити спільне виробництво з виходом українсько-французької продукції на інші ринки.

Крім того, активізація торговельних відносин та покращання інвестиційного клімату визначаються, між іншим, якістю та підходами державного адміністрування у сферах оподаткування, надання ліцензій та супроводу іноземних інвесторів. Допомога Франції на цьому напрямку, зокрема, інституційна співпраця між українськими та французькими установами у сфері оподаткування, казначейства та конкурентної політики сприяє запровадженню у нашій країні кращих європейських стандартів у цій галузі.

Завдяки своєму розташуванню між Європейським Союзом та Росією, Україна стає одним з впливових центрів збереження регіональної стабільності та рівноваги, а також економічного розвитку Східної Європи та Чорноморського регіону. Її стратегічний курс на зближення з Європою, який вона успішно реалізує, визначає її як ключового актора майбутнього Європейського Союзу. 20 років двостороннього співробітництва з Францією значною мірою сприяли такому реальному зближенню України та її населення з європейськими країнами у політичному та економічному плані, але також і в культурних, гуманітарних та міжлюдських контактах. Посилення різноманітної співпраці з Україною на всіх рівнях дозволило б гарантувати існування центру стабільності й зростання, роль якого в енергетичній, продовольчій, безпековій сферах є ключовою як для Європи взагалі, так і для Франції зокрема.

«Les Echos», О.М.Купчишин, Посол України у Франції