Дорогі українці!

Дорогі співвітчизники в Парижі, Ліоні, Марселі, Ніцці, Страсбурзі, Бордо, Тулузі, Ліллі, Нанті та в усіх містах і містечках Франції!

Вітаю вас із Днем Незалежності України!

Мало хто знає, що тут, у самому серці Парижа, за кілька кроків від Єлисейських Полів, є місце, безпосередньо пов’язане з Україною.

Це Jardin de Kyiv — Сад Києва. Свою назву він отримав на знак солідарності з Україною та на честь мужності українців, які протистоять російській агресії.

І я радий, що незабаром у Парижі з’явиться ще одне місце, пов’язане з Україною. Тут буде відкрито пам’ятник Анні Київській — київській князівні, яка стала королевою Франції.

Це ще одне нагадування про те, що історія України — це частина європейської історії. І наші зв’язки з Францією мають не роки і не десятиліття, а століття.

Сьогодні ми відзначаємо 35 років відновлення Незалежності України.

І, мабуть, ніколи за ці 35 років ми так гостро не відчували ціну слова «незалежність».

Сьогодні ми знову змушені її відстоювати.

І цей період є вирішальним для нашої країни.

Тому що вибір екзистинційний: або ми вистоїмо і збережемо Україну, або втратимо свою країну, свою свободу, свою ідентичність.

Саме тому я не маю жодного сумніву, що ми переможемо.

Що ми відродимося.

Що ми збережемо нашу українську ідентичність, наші традиції, нашу культуру і все те, що покоління українців створювали та захищали до нас.

Нещодавно я провів майже два тижні в Києві з нагоди проведення наради послів України.

Я добре знаю, що сьогодні означає жити під повітряними тривогами, під ракетними і балістичними атаками.

Знаю, що члени нашої громади, зокрема Люба Любчик, теж нещодавно були в Києві. Я не знаю, з яким серцем вони поверталися до Франції.

Але знаю, з яким серцем їхав я.

З важким серцем.

Тому що там залишається моя родина. Там залишаються мої друзі. Там залишаються мільйони наших людей.

І, повірте, сьогодні дуже важко прощатися з людьми, які залишаються в Україні.

Я дивлюся на них і думаю: ці люди — святі.

Вони живуть. Працюють. Виховують дітей. Лікують людей. Навчають. Допомагають іншим. І роблять усе це під бомбами.

Ми маємо пам’ятати про них.

Маємо молитися за них.

І маємо підтримувати їх усім, чим можемо.

Я хочу сьогодні подякувати і всім нашим співвітчизникам, які зараз перебувають у Франції, за вашу постійну підтримку України.

Я знаю, що для багатьох із вас ці роки також були непростими.

Але я хочу попросити вас про дуже важливу річ.

Не втрачайте Україну. І не дайте нашим дітям втратити Україну.

Виховуйте дітей українцями. Говоріть із ними українською. Давайте їм можливість пізнавати нашу культуру, нашу історію, наші традиції.

Нехай вони користуються всіма можливостями, які дає їм Франція. Нехай навчаються, здобувають новий досвід, відкривають для себе світ.

Але нехай вони пам’ятають, звідки вони.

Саме для цього у Франції сьогодні працюють 23 українські суботні школи.

Саме для цього ми розвиваємо українські студії у французьких університетах. Вже 17 університетів долучилися до цієї роботи.

Саме для цього ми проводимо українські культурні сезони, беремо участь у французьких культурних та освітніх подіях і робимо все, щоб Україна була присутня тут, у Франції.

Тому що від нас із вами залежить, чи залишаться наші діти українцями.

Чи збережуть вони зв’язок з Україною.

І чи захочуть вони одного дня повернутися на Батьківщину.

Я нам усім цього бажаю.

А головною умовою для цього, звичайно, є безпека.

На неї сьогодні працюють наші воїни, наш Президент, наш уряд і всі ті, хто продовжує жити і працювати в Україні під російськими бомбами.

Вони працюють заради майбутнього України.

І заради майбутнього наших дітей.

І в цей день я хочу окремо і дуже щиро подякувати нашим французьким друзям і партнерам.

Подякувати Франції за те, що вона поруч із нами.

За військову допомогу.

За гуманітарну допомогу.

За політичну підтримку.

За солідарність з українцями.

Я хочу подякувати Президенту Еммануелю Макрону та його команді.

І подякувати кожному французу і кожній француженці, які підтримують Україну.

А вас я хочу попросити: передайте цю подяку нашим французьким друзям там, де ви живете — у ваших містах і містечках.

Передайте їм подяку від Президента України, якого я маю честь представляти у Франції.

І мою особисту подяку.

І наостанок хочу сказати вам.

Тримайтеся.

Тримайтеся один одного.

Виховуйте дітей.

Бережіть нашу мову, нашу культуру і нашу ідентичність.

І пам’ятайте про тих, хто сьогодні в Україні.

Про наших воїнів.

Про наших людей, які живуть і працюють під бомбами.

Вони борються не тільки за сьогоднішню Україну.

Вони борються за її майбутнє. За майбутнє наших дітей.

І саме тому я не маю жодного сумніву: Україна вистоїть. Україна переможе.

З Днем Незалежності України!

 

Слава Україні!

Відеопривітання за посиланням