40 років тому світ сколихнула катастрофа на Чорнобильській АЕС — одна з найтяжчих в історії людства. Ця подія жорстоко продемонструвала ціну мовчання радянського режиму, безвідповідальності та зневаги до людського життя. Її наслідки далеко вийшли за межі України та глибоко змінили підходи до ядерної безпеки в усьому світі.

Для мільйонів українців Чорнобиль — це не сторінка історії і не сюжет фільму. Це пережита реальність, позначена страхом, втратами та невідомістю. У зруйнованому реакторі рівень радіації сягав 20 000 рентгенів, тоді як 500 рентгенів, отриманих протягом кількох годин, є смертельною дозою.

Сьогодні ми віддаємо шану ліквідаторам — сотням тисяч жінок і чоловіків, які протистояли невидимій загрозі та запобігли ще масштабнішій катастрофі. Багато з них втратили здоров’я, деякі — життя. Їхня мужність залишається моральним орієнтиром і символом відповідальності.

Ця місія триває і сьогодні в Україні. Енергетики та працівники ядерної галузі забезпечують стабільність енергосистеми в надзвичайно складних умовах, зокрема під час російських атак. Вони захищають не лише Україну, а й енергетичну безпеку всієї Європи.

Росія знову перетворює ядерну енергетику на інструмент тиску та шантажу — від окупації Чорнобильської зони у 2022 році до мілітаризації ядерних об’єктів та окупації Запорізької АЕС. Ядерна безпека за жодних обставин не може ставати інструментом війни.

Ми дякуємо Франції за її підтримку України та лідерство у сфері ядерної безпеки, зокрема щодо Чорнобиля та відновлення нового укриття після пошкоджень, завданих російськими ударами. Ми також високо цінуємо участь усіх наших міжнародних партнерів — G7, Європейського Союзу та ЄБРР, адже цей діалог триває сьогодні в межах міжнародної конференції в Україні. Адже правда, відповідальність і міжнародна солідарність — єдина можлива основа безпеки у світі.

І сьогодні, через сорок років після Чорнобиля, перед обличчям російського ядерного шантажу ми не маємо права забувати чи відвертати погляд. Захищати ядерну безпеку — означає захищати саме життя.