Минулого тижня відбувся перший особистий контакт новопризначеного українського міністра Леоніда Кожари з його французьким колегою Лораном Фабіусом. Про зміст розмови, дорожню карту двосторонніх відносин на найближчий період, підтримку Парижем головування Києва в ОБСЄ - в ексклюзивному інтерв'ю УКРІНФОРМу розповів Надзвичайний та Повноважний Посол України у Франції Олександр Купчишин.

- Олександре Михайловичу, як Ви оцінюєте результати двосторонньої співпраці між Францією та Україною впродовж останнього року. Які з них стали визначальними, над чим ще варто працювати?

- Минулий рік став багатим на важливі внутрішні події як у Франції, так і в Україні, що значною мірою сконцентрувало увагу обох країн саме на цих процесах і трохи відволікло їх від насиченого темпу підтримання відносин з іншими державами.

- Що саме Ви маєте на увазі?

- Я маю на увазі президентські та парламентські вибори у Франції, а також вибори до Верховної Ради України. Тому, на жаль, не можу сказати, що 2012 рік став проривним у наших відносинах, але певні досягнення і результати все ж таки є. Зокрема, після деякої перерви відбувся візит міністра закордонних справ України до Франції у листопаді 2012 року. Під час візиту він, зокрема, взяв участь у міжнародній конференції «Україна: стратегічне перехрестя в Європі». Це важливий крок у політичному діалозі між країнами.

Слід також відзначити поновлення тенденції до зростання двосторонніх торговельних обмінів. Ми також суттєво активізували практику проведення двосторонніх галузевих ділових форумів за участю українських та французьких керівників підприємств і компаній. Наприкінці минулого року я мав нагоду грунтовно поспілкуватися з деякими членами нового французького уряду, зокрема з міністрами сільського господарства, продовольчої політики та лісу, а також зовнішньої торгівлі. Звичайно ж, не можу не згадати проведену у Франції масштабну презентаційну кампанію з нагоди Євро-2012. Нарешті, кульмінацією двостороннього співробітництва між нашими країнами торік стало відкриття у листопаді виставки робіт видатного українського скульптора XVIII століття Іоанна Пінзеля у паризькому Луврі. Вважаю це першим заходом такого рівня з часу встановлення дипломатичних відносин між Україною та Францією.

- Які події порядку денного українсько-французьких відносин визначатимуть подальшу динаміку їхнього розвитку?

- Головне - це якісні позитивні зміни у відносинах упродовж останнього часу. Ми бачимо зростаючу зацікавленість Франції у поглибленні політичного діалогу з Україною. Кілька днів тому, 17 січня, відбулася телефонна розмова міністра закордонних справ Леоніда Кожари з його французьким колегою Лораном Фабіусом. Вона мала справді конструктивний характер. Французький міністр запросив нашого міністра здійснити візит до Франції, і найближчі кілька місяців це визначатиме основний напрям роботи Посольства. До того ж, французька сторона запропонувала підписати під час цього візиту дорожню карту двосторонніх українсько-французьких відносин на наступний період. Це свідчить, перш за все, про те, що для Франції, так само як і для України, робити паузу у конкретній реалізації заходів у всіх сферах двосторонньої співпраці просто неприйнятно. Отже, можу констатувати справжню еволюцію як у позиції французької сторони щодо подальшого розвитку діалогу з Україною, так і у просуванні співробітництва взагалі.

Безперечно, одну з ключових ролей у розвитку наших подальших відносин відіграватиме економічне співробітництво. Насамперед, у стратегічних сферах - енергетиці, у т.ч. атомній, літакобудуванні, інформатиці, машинобудуванні, сільському господарстві. Сподіваюся, що цього року відбудуться якісні зрушення у торговельно-економічній співпраці. Важливим є також культурний діалог з Францією, який після високо піднятої планки набиратиме обертів. Плануємо проведення вже втретє мистецького проекту «Українські сезони», який став традиційним.

- Міністр закордонних справ України Леонід Кожара у Чернівцях висловив переконання, що рано чи пізно Україна, Росія та ЄС стануть частиною спільного ринку, об'єднають безвізовий режим, ресурси та розширять можливості економічної співпраці. Чи поділяють таке спільне майбутнє на берегах Сени в принципі?

- Звичайно, ми всі розуміємо, що створення максимально зближеного і скоординованого спільного економічного, політичного, безпекового простору на Євразійському континенті було б, безперечно, сприятливим і вигідним для всіх учасників такого гіпотетичного об'єднання. Через призму такого міркування можна сказати, що Франція, вочевидь, розуміє позитивні аспекти подібного сценарію. До того ж, інтеграційні та глобалізаційні процеси, які відбуваються в усьому світі і, зокрема, на Євразійському континенті, продовжуватимуть набирати обертів і розвиватимуться за своєю логікою, що рано чи пізно призведе до значного поглиблення взаємної інтеграції національних та наднаціональних утворень.

Однак якщо говорити про сьогодення, то Франція як держава-член Євросоюзу дотримується спільної позиції ЄС і вважає, що між двома різноспрямованими процесами, тобто створенням зони вільної торгівлі з Євросоюзом та приєднанням до Митного союзу, все ж таки існують певні несумісності. Разом з тим, у Парижі повністю підтримують поглиблення всебічної співпраці Києва та Москви, адже це сприятиме стабільності, економічному розвитку та зміцненню безпеки в регіоні. У будь-якому разі географічне положення великою мірою визначило роль України на геополітичній карті. Важливо, щоб ми реалізували цю роль з'єднувальної ланки між Європою і Росією як в інтересах нашої держави, так і на користь всього континенту. Можливо, на даному етапі саме у цьому полягає геостратегічна місія України.

- Ви акредитовані у країні, що позиціонує себе одним з основних гравців у Європі. Фокусуючись на співпраці з Францією, які завдання у 2013 році визначатимуть відносини України з європейськими партнерами?

- Європейська інтеграція була та є основним напрямом зовнішньої політики України. І зараз ми саме виходимо на фінішну пряму цього довгого і непростого шляху. Думаю, що саме 2013 рік має стати вирішальним у відносинах Україна-ЄС. Для мене як посла в одній з країн-локомотивів ЄС важливим є конструктивне бачення Францією з цього питання. Ми наразі спостерігаємо поступову еволюцію позиції офіційного Парижа щодо України та наших євроінтеграційних прагнень. Франція позитивно сприймає інформацію щодо прогресу України в реалізації системних внутрішніх реформ та євроінтеграційній політиці, зокрема досягнення в імплементації Порядку денного асоціації Україна-ЄС. Отже, наше завдання №1 - досягти повної підтримки Франції щодо якнайшвидшого підписання Угоди про асоціацію з Україною та початку її тимчасового застосування ще до моменту ратифікації.

- Яким чином взаємодія Києва з Парижем сприятиме успішному головуванню України в ОБСЄ?

- Нинішнє головування в ОБСЄ для України є великим історичним шансом. Перед нами відкриваються нові зовнішньополітичні можливості. Країна, що головує в ОБСЄ, очолює процес політичного діалогу в організації і, певною мірою, задає політичний напрям її розвитку, визначаючи безпосередні пріоритети діяльності організації упродовж одного року свого головування, а у випадку їх реалізації - і на подальшу перспективу. Результати головування України в ОБСЄ залежатимуть від активності нашої країни та політичної волі країн-членів організації. Метою українського головування є продовження виконання пріоритетів ОБСЄ, аби організація була успішною і довела свою практичну цінність. Відтак, ми виходимо з того, які питання у першу чергу могли би бути реалізовані з точки зору України, її досвіду та геополітичної ролі, у т.ч. з урахуванням налагоджених відносин з нашими європейськими партнерами і не в останню чергу з Францією. Наші французькі партнери чітко відзначили, що Україна може розраховувати у цій роботі на підтримку Франції як на багатосторонньому, так і на двосторонньому рівні. І ми дійсно розраховуємо на цю дуже важливу для нас підтримку.

У 2013 році Україна сприятиме пошуку політичного вирішення тривалих конфліктів та наданню нової динаміки існуючим форматам переговорних процесів - переговорам з придністровського врегулювання у форматі «5+2», Женевським дискусіям з питань, пов'язаних з конфліктом 2008 року у Грузії, а також переговорам щодо Нагірного Карабаху під керівництвом Співголів Мінської групи ОБСЄ. Цілком зрозуміло, що без взаємодії з такою країною, як Франція, без її підтримки нам буде важко реалізувати намічене. Адже Франція входить до Мінської група ОБСЄ, що була створена з метою заохочення мирного переговорного процесу між Азербайджаном, Вірменією та Нагірним Карабахом, з моменту її створення у 1992 році. Ситуація у Придністров'ї, Південній Осетії та Абхазії, Косові, Нагірному Карабаху свідчить про те, що конфлікти, які вважалися замороженими, можуть розвиватися за негативними і непередбачуваними сценаріями. Так звані тривалі конфлікти досі становлять серйозну загрозу для нашої регіональної стабільності. У цьому контексті, французький досвід буде дуже корисним для України під час її головування в ОБСЄ. Впевнений, що завдяки нашим спільним зусиллям ми зможемо запропонувати сторонам дієві механізми політичного вирішення конфліктів. Це залишається найвищим пріоритетом для ОБСЄ, нашої країни, яка головує, та всіх держав-учасниць. Уже найближчим часом ми розраховуємо з нашими французькими партнерами остаточно визначити конкретні спільні заходи з консолідації зусиль ОБСЄ у боротьбі з сучасними викликами і загрозами безпеці, такими як тероризм, торгівля людьми і наркотичними засобами, кіберзлочинність, організована транскордонна злочинність.

- Пане посол, чи могли б Ви поділитися рецептом пожвавлення економічної співпраці між Україною та Францією?

- Універсального рецепту просто не існує. Кон'юнктура, сильні та слабкі сторони, менталітет, політичні, культурні уподобання будь-якого зовнішнього ринку мають бути достеменно вивченими, аби мати перспективи освоїти його. Принаймні, так робиться за найкращими бізнесовими канонами. Сьогоднішні ринки, навіть у Франції, характеризується активним розвитком процесів глобалізації, дедалі менше залишається «вакантних місць під сонцем», тобто тих ніш, де Україна могла б впевнено і спокійно почуватися зі своєю традиційно експортоорієнтованою продукцією. Наразі, зокрема, азійські країни зі своїми товарами та послугами у тій же Франції набирають шалених обертів. Беруть вони, насамперед, своєю бізнесовою настирністю, гнучкістю цін та вражаючою готовністю догодити французькому покупцеві чи потенційному споживачу. Гадаю, у сьогоднішніх умовах, коли усі економлять гроші, урізають бюджети, сім разів міркують, перш ніж вкласти гроші, інакше не можна.

Українському бізнесу треба ідеологічно «перезавантажитися» у бік вміння краще і, головне, - швидше адаптуватися до культури, умов ведення бізнесу та кон'юнктурних коливань чи капризів на зовнішніх ринках. Треба вміти привабливо представити цю продукцію, переконати французів, забезпечити належні рекламні проспекти чи каталоги, врешті продемонструвати її якщо не в Україні, то принаймні у третіх країнах. До того ж, експортом сировини до Франції вже мало кого тут зацікавиш. Треба міркувати про покращення українського експорту на користь високотехнологічної продукції та продукції з високим ступенем обробки. Ринок Франції перенасичений. Потрібно боротися за кожен тендер, кожен контракт, який зможе збільшити нашу присутність на цьому дійсно непростому та цікавому ринку.

На моє переконання, велике значення для активізації економічного діалогу України з Францією і не лише з нею має консолідована політика, тобто зовнішня політика не може існувати відокремлено від внутрішньої. Тому реальним результатом усвідомлення цього має стати максимально підвищена увага усього вітчизняного зовнішньополітичного апарату до просування і захисту зовнішньоекономічних інтересів України. При цьому нинішній етап розвитку нашої держави вимагає, аби це здійснювалося послідовно і скоординовано. Це означає створення більш привабливого інвестиційного клімату, підвищення довіри до України, збільшення капіталовкладень в економіку країни, захист власного ринку та реальне сприяння виходу українських товаровиробників на ринки інших держав. Українцям варто бути наполегливішими у відстоюванні економічних інтересів, у подоланні бар'єрів, які можуть виникати у торговельно-економічному діалозі з іноземними партнерами, зокрема і з Францією.

- Яка Ваша особиста думка з приводу демаршу улюбленого мільйонами французького актора Жерара Депардьє?

- Для посла висловлювати особисту думку з певних тем - річ досить делікатна. Скажу лише, що це питання двосторонніх російсько-французьких відносин, а отже, ніяк не пов'язано з нашою співпрацею з Францією чи Росією. Гіпотетична екстраполяція подібної ситуації на нашу країну не має жодного сенсу, адже Україна, на відміну від Росії чи Франції, не визнає подвійного громадянства.

Розмову вів Роман Сущенко

ПАРИЖ, 21 січня 2013 року.

Інформаційне агентство "Укрінформ",